Дисперсні системи. Розчини

 Завдання на 13.05

Тема: Конторольна робота з теми" Дисперсні системи"

1. Виконати контрольну роботу Код 387773   

Завдання на 8.05   

Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми " Дисперсні системи"

1. Повторити тему " Дисперсні системи"

 2. Виконати тести "На урок"  Код 855255

Узагальнення та систематизація знань з теми " Дисперсні системи"

Завдання на 29.04 

Тема:Чинники, від яких залежить ступінь та константа дисоціації

1. Опрацювати матеріал конспекту.
2.* Скласти опорний конспект
3. Повторити тему " Оккисно- відновні реакції"
4. Підготуватися до практичної роботи

       Для кількісної характеристики електролітичної дисоціації використовують поняття ступінь дисоціації – відношення кількості молекул, що розпались на іони (n) до вихідної кількості молекул (N):

де a (альфа) – безрозмірна величина, виражається у частках від одиниці або у %.

Якщо електроліт дисоціює повністю, то a = 1 або 100%. Для неелектролітів a = 0 або 0%.

  Ступінь дисоціації оцтової  кислоти СН₃СООН  18 ⁰С становить 4,3×10^-2 або 4,3%. Це означає, що із 1000 розчинених молекул СН₃СООН лише 43 розпадаються на іони за схемою:

СН₃СООН ↔ СН₃СОО^– + Н⁺

утворюючи при цьому 43 катіони Н⁺ та 43 аніони СН₃СОО^–, а решта 957 молекул СН₃СООН перебувають у недисоційованому стані.

       Ступінь дисоціації залежить від природи розчиненої речовини, розчинника, температури розчину та його концентрації і наявності у розчині інших електролітів.

Розглянемо докладніше вплив цих факторів.

Природа розчиненої речовини суттєво впливає на ступінь дисоціації. Так, ступінь дисоціації 0,1 М водного розчину HClO (0,055%) набагато менший ніж ступінь дисоціації 0,1 М водного розчину СН₃СООН (4,3%) за тих же умов.

 Природа розчинника. У полярних розчинниках (вода, ацетатна кислота) електролітична дисоціація відбувається в різній мірі. Так. у водних розчинах ступінь дисоціації тих же речовин вищий, ніж у оцтовокислих. Інший приклад – у водному розчині оцтова кислота дисоціює, а у бензені С₆Н₆ – перебуває у недисоційованому стані.

Зі зростанням температури ступінь дисоціації, як правило, зростає за рахунок послаблення іонних зв’язків у молекулах електролітів.

При зменшенні концентрації електроліту, тобто при розведенні розчину, ступінь дисоціації зростає, оскільки зростають відстані між іонами в розчині і зменшується ймовірність об’єднання їх в молекули.

Наявність у розчині інших електролітів. Згідно з принципом Ле-Шательє при зростанні концентрації однойменних іонів у розчині електроліту ступінь дисоціації зменшується. Так, при додаванні до водного розчину ацетатної кислоти СН₃СООН ацетату натрію СН₃СООNa, рівновага зміщується у бік недисоційованих молекул кислоти:

СН₃СООН ↔ СН₃СОО^– + Н⁺

СН₃СООNa → СН₃СОО^– + Na⁺.

Аналогічний ефект буде при підкисленні розчину, що веде до зростання концентрації катіонів Н⁺.

Якщо ж до вихідного розчину кислоти додати лугу (NaOH), то ступінь дисоціації зросте, оскільки з реакційного середовища виводяться іони Н⁺:

СН₃СООН + ОН^– ↔ СН₃СОО^– + Н₂О.

За величиною ступеня дисоціації електроліти поділяють на сильні, слабкі та середньої сили.

Електроліти, ступінь дисоціації яких у відносно концентрованих розчинах становить понад 30% називають сильними. Вони практично повністю дисоціюють на іони у розчинах будь-якої концентрації. До них відносять більшість солей, мінеральних кислот, лугів.

Електроліти, ступінь дисоціації яких у відносно розведених розчинах становить менше 3% називають слабкими. До них відносять більшість органічних і деякі мінеральні (HClO, H₂S, H₂CO₃) кислоти, нерозчинні основи (Al(OH)₃, Zn(OH)₂, NH₄OH). Вода теж є слабким електролітом.

Електроліти, ступінь дисоціації яких більший ніж 3% та менший ніж 30% – середньої сили. Вони практично повністю дисоціюють на іони у розчинах будь-якої концентрації. Це – деякі неорганічні кислоти (H₂SO₃, H₃PO₄, HNO₂) та основи (Mg(OH)₂).

Завдання на 27.04

 Тема: Практична робота. Дослідження умов перебігу реакцій йонного обміну.

1. Виконати практичну роботу та надіслати на електронну адресу.inna1djachenko@gmail.com

Завдання на 24.04

Тема: Ступінь дисоціації. Класифікація електролтів за ступенем дисоціації: сильні та слабкі електроліти.

1. Опрацювати матеріал конспекту

 2* Скласти опорний конспект. Вислати на електронну адресу

inna1djachenko@gmail.com

Завдання на 23.04

Тема: Виконання тренувальних вправ на складання рівнянь між розчинами електролітів.

1  Повтторити конспект

2. Здійснити перетворення. Скласти рівняння в молекулярному, повному та скороченому йонному вигляді.

Na → NaOH → Na2SO4 → NaOH → Na2CO3 → Na2SiO3

Ba →Ba(OH)2 → KOH → K2CO3 → CaCO3 → CaCl2

Завдання на 22.04

1. Опрацювати матеріал конспекту

2. Скласти рівняння в молекулярному, повному та скороченому йонному вигляді

     Багато хімічних реакцій протікають у водних розчинах. Якщо в цих реакціях беруть участь електроліти, то потрібно враховувати, що ці речовини знаходяться у водному розчині в дисоційованому стані, тобто у вигляді йонів (сильні електроліти) або частково у вигляді йонів (слабкі електроліти).

Таким чином, реакції між водними розчинами електролітів - це реакції, в яких беруть участь йони. Тому такі реакції називаються йонними реакціями.

    При складанні йонних рівнянь формули малодисоційованних, нерозчинних і газоподібних речовин записують у молекулярному вигляді.

Якщо речовина випадає в осад, то поряд з його формулою ставлять стрілку, спрямовану вниз (

↓

).

Якщо під час реакції виділяється газоподібна речовина, то поряд з формулою ставлять стрілку, спрямовану догори (

↑

).

ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ЙОННИХ РІВНЯНЬ РЕАКЦІЇ

1. Записати молекулярне рівняння реакції, розставити коефі­ці­єнти:

MgCl₂ + 2AgNO₃ = 2AgCl ↓+ Mg(NO₃)₂

2. Визначити розчинність кожної з речовин за допомогою таб­лиці розчинності:

MgCl₂ + 2AgNO₃ = 2AgCl ↓ + Mg(NO₃)₂

3. Записати повне йонне рівняння реакції, в якому розчинні речовини записують у вигляді йонів, а нерозчинні залишити у вигляді молекул:

Mg²⁺ + 2Сl^– + 2Ag⁺+ 2NO₃^– = 2AgCl ↓+ Mg²⁺ + 2NO₃^–

4. Скласти скорочене йонне рівняння, скоротити однакові йони з обох боків:

Mg²⁺ + 2Сl^– + 2Ag⁺+ 2NO₃ = 2AgCl↓ + Mg²⁺ + 2NO₃^–

2Сl^– + 2Ag⁺= 2AgCl ↓

Сl^– + Ag⁺= AgCl ↓

Завдання

  Na2CO3 + H2SO4→

K2SiO3 + H2SO4→

KOH + FeCl2 →

Завдання на 17.04

 Тема: Істинні розчини

1. Опрацювати матеріал конспекту.

 2. * Скласти опорний конспект.

     У природі речовини існують сумішей. Суміші класифікуються:

     

   Частинки речовини дуже малих розмірів (іони, атоми, молекули і т.д.), рівномірно розподілені між частинками іншої речовини, що утворюють однорідну систему, звану розчином.

   Характерною ознакою розчинів є їх однорідність.

    Розчини можуть бути безбарвними і пофарбованими, але окремих частинок розчиненої речовини неозброєним оком в них не видно. 

Розчин - це однорідна система змінного складу, що складається з двох або кількох компонентів.

Розчин містить не менше двох компонентів, один з яких розчинник, а інший - розчинена речовина.

Розчинник - це компонент розчину, який знаходиться в тому ж агрегатному стані, що й розчин.

   Часто розчини утворюються з речовин, що знаходяться в однаковому агрегатному стані (спирт і вода). У таких випадках розчинником вважається той компонент, якого в системі більше.

   Розчинна речовина може бути в будь-якому агрегатному стані.

Істинні розчини підрозділяються:

- за типом розчинника на водні і неводні;

- за типом розчиненої речовини - розчини солей, кислот, лугів, газів тощо;

- по відношенню до електричного струму - на електроліти та неелектроліти;

- по консистенції - на концентровані і розведені;

- за ступенем досягнення межі розчинності - на насичені і ненасичені. 

Завдання на 16.04

Тема: Значення колоїдних розчиніву природі та на виробництві.

1. Переглянути відео
2.* Скласти опорний конспект
3. * Повторити тему " Дисперсні системи"

Завдання на 15.04

 Тема: Коагуляція колоїдів, коагулянти

Коагуля́ція  — злипання частинок  колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового руху, перемішування  .

Коагулянти — речовини, що спричинюють коагуляцію.

Застосовують для очищення водии, виділення цінних промислових продуктів з  відходів виробництва тощо.

 Завдання на 13.04

Тема: Загальні уявлення про дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем та їх характерні ознаки.

    Дисперсна система - це суміш, у якій дрібні частинки однієї речовини рівномірно розподілені в об'ємі іншої.            Будь- яка дисперсна система складається з дисперсної фази і дисперсійного середовища. 

 Речовина, яка знаходиться у меньшій кількості –  дисперсна фаза, а речовина, якої більше – дисперсійне середовище. Частинки дисперсної фази завжди розподілені між частинками дисперсійного середовища!

      Фази дисперсної системи не змішуються між собою і не реагують — тому між ними існує поверхня розділу цих фаз.

 

В залежності від того, який розмір частинок  твердої речовини дисперсні системи поділяються на грубодисперсні ( розмір частинок більше 1 мк) і на тонкодисперсні (колоїдні) системи. 

Якщо частинки розподіленої у системі речовини мають розмір молекул або йонів, то виникає 

гомогенна система – розчин.
Дисперсні системи, що містять великі частинки (понад 100 мк), називаються зависями (каламутні суміші).

Дисперсні системи розрізняються за агрегатним станом компонентів, тобто дисперсної фази і дисперсійного середовища.

Дисперсійне середовище	Дисперсна фаза	Назва дисперсної системи/Приклад
Газ	Рідина	Аерозоль (туман)
	Тверда речовина	Аерозоль (дим, пил)
Рідина	Газ	Піна (мильна піна)
	Рідина	Емульсія (молоко, лімфа)
	Тверда речовина	Суспензія (кров, мул у ставку)
Тверда речовина	Газ	Тверда піна (пінопласт, пемза, хліб)
	Рідина	Капілярні системи (Зубна паста, ґрунт)
	Тверда речовина	Тверді гетерогенні системи (Шоколад, сплави)

З часом може відбуватися збільшення розмірів частинок в колоїдних розчинах. Цей процес має назву коагуляція або згортання. У колоїдних розчинах коагуляція відбувається дуже повільно. Якщо частинки мають порівняно великі розміри, вони починають швидко випадати в осад. Це можна побачити в ліках, які за своєю структурою є суспензіями або емульсіями. Тому виробники рекомендують перед вживанням  такі ліки збовтувати.

Щоб відрізнити колоїдний розчин від істинного, використовують так званий ефект (конус) Тіндаля, що був названий в честь його відкривача – британського фізика й інженера Джона Тіндаля. Світлові промені можуть з легкістю оминати дуже маленькі часточки, такі як йони, молекули (менші 1 нм), але розсіюються, потрапляючи на великі перешкоди, як у випадку частинок дисперсної фази у колоїдах. Таке явище ви можете спостерігати у запилених кінотеатрах та темних кімнатах, де світло розсіюється на частинках пилу.